Минулої суботи члени Криворізького міського об'єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Шевченка провели цікаву зустріч із промовистою назвою - запитанням «Поет в Кривбасі більше, ніж поет?». Цього разу почесними гостями просвітян були відомі у місті й Україні поети Любов Баранова і Валерій Карч.
Високу планку у полеміці підняла Любов Баранова, наголосивши, що по-справжньому значимим поетом для Криворіжжя, на її думку, був Володимир Михайличенко.
- З такою любов'ю, як він, про Кривий Ріг не написав ще ніхто! - стверджувала поетеса. - Уявіть, ще у 70-ті роки минулого століття він вивісив на одній із шахт жовто-блакитний прапор! За переконання його пере слідували спецслужби, скорочуючи йому життя. Так що бути поетом - це ще й небезпечно. Можна писати про природу, про кохання, про дітей. Багатьох таких поетів я знаю. Але й ці поети також не повинні мов чати, коли нація стоїть над прірвою етнічного і духовного приниження. Мовчання - це злочин перед тими, хто поклав на вівтар української слави і волі своє життя. Патетика? Та ні, це мій біль.
Любов Баранова продекламувала свій вірш, для якого взяла за епіграф рядки з Гімну України:
Мій краю, ти набачився всього.
Були і злети, й лихоліть руїни.
Але такого зроду не було,
Щоб розлюбив народ свою країну.
Але такого зроду не було,
Щоб відрікався роду він і мови.
Чи висохло козацьке джерело,
Чи від брехні знекровилося слово?
Мільйони нас. Чому ж сліпі, глухі?
Якоїтито в душі нам отрути,
Що потураєм нехристам лихим,
А нашу волю топчуть!..
Співаємо, що ще не вмерла...
Та, може, вмре, як будемо всі опускати руки...
Сказали «до», спіткнулися на «ре». І знову дух віків у браму стука...
Таким же надзвичайно насиченим, емоційним, глибоким був і виступ Валерія Карча, який під гітару виконав свої поезії. Усім присутнім особливо сподобалася його пісенна відповідь представникам так званої інтелігенції, яка знущально підкреслює, що вивчає «укрсучліт». Ніби тут все і зрозуміло: вивчає українську сучасну літера туру. Та ні. Розшифровку вони роблять ту, яку і заклали для себе в зміст: «суча література», що, погодьтеся, надто брутально. Поети-представники цього напрямку в своїх творах хизуються матюками.
- Але зустрічаються серед них і люди талановиті, - говорить Валерій Карч., - Те, що вони витворяють, роблять на зло. Їхня «поезія» не сприяє духовному зростанню, не піднімає в людях найкраще. Хай римовано і талановито, але пробуджує найгірше. З цього приводу у мене народилася віршова на відповідь представнику «укрсучліту»:
Мой юный эпатажный друг!
Твои небрежные зигзаги
По страстотерпице-бумаге
Внушают горечь и испуг.
Не слишком свежий симбиоз
Апломба, мелкого и злого,
И обесчещенного слова -
Макает вечное в навоз.
Добытчик скальпов и сердец,
При табачке и ганджубасе.
Апаш, наглец, забавен массе,
Не без таланта, наконец,
Ты рвёшься к мареву вершин.
Но вот он, бич обратной связи, -
Как будто подняты из грязи
Твои брутальные вирши.
И пусть их пользуют уже
От Кременца до Антрацита,
И это лучшие спецы-то
По беспределу, по Коциту,
Учётным ставкам и марже!
Пусть скоморошеский наряд
И невменяемая Муза
Освобождают от обузы
Платить за выплеснутый яд,
А только краток звёздный час.
И скоро новые, другие,
Наглей и ярче, чем Нагиев,
Придут плевать в иконостас,
Играть в неверие и сплин,
Трепать Камен, как пьяных девок,
В кругу таких же однодневок.
И ты - солидный господин,
Игравший на пяти тузах,
Срывавший банк, снимавший пенки,
Запляшешь жалким Евтушенко
В их кровью налитых глазах!
Заложишь душу сатане,
Поскольку выходка и поза
(Ввиду морщин и варикоза)
Уже не держит на волне.
Но сколь из сивой бороды
Ни щерься стёртыми клыками -
Не разживёшься ярлыками
Их злой, пришибленной орды!
Тогда безумней, чем Аякс,
Ты бросишь меч и скинешь латы,
Чтоб разойтись на пипифакс,
Как Грибоедов - на цитаты...»
Запитаєте, як Валерій ставиться до піднятої «Просвітою» теми: «Поет в Кривбасі більше, ніж поет?»?
- Питання, на мій погляд, риторичне, - говорить Валерій. - Звичайно, можна б було поміркувати над тим, хто є поетом, а хто таким ніколи не був і не буде. Поговорити про тенденції сучасної української поезії. Але справа в тім, що якби на Криворіжжі сьогодні з'явився митець високого обдарування, то жодного значення для культурного життя міста це б не мало. Звичайно, я не беру до уваги ситуацію, коли його визнав би світ, скажімо, у формі Шевченківської, Нобелівської премії або щось на кшталт цього. Та й тоді б, напевно, вся увага була б зосереджена не на поетових творчих здобутках, а радше на регаліях і зовнішніх про явах поваги до нього, як до відомого бренду. Можна впевнено стверджувати, що пересічний житель міста, якщо він не має відношення до викладацької або літературної діяльності, за невеликим винятком, не знає не те що жодного поета Кривого Рогу - ба навіть жодного сучасного українського поета! Цієї осені повертався я з Криму і мав з собою гітару. В купе зібралася невеличка тепла компанія. Я дістав інструмент, трохи пограв-поспівав. Посипались питання - що і як? Довелося дещо розповісти про музичні колективи, бардів та поетів Криворіжжя. І одна пані у квітучому, до речі, віці сказала: «У мене таке враження, що ми з вами живемо у різних містах». І це вирок, котрий, скоріш за все, оскарженню не підлягає. Поет сьогодні - це дивак і маргінал. Тому я б тему засідання сформулював так: «Поет в Кривбасі просто пан Ніхто». І без питань...
В цілому обговорення вийшло надзвичай на цікавим. І саме тому до цієї теми вирішено повертатися знову і знову на подібних зустрічах просвітян.
Під час урочистої частини зібрання почесний гість - член головної ради ВУТ «Про світа», заступник головного редактора га зети «Слово Просвіти», прозаїк, лауреат Міжнародної премії імені В. Стуса Петро Антоненко від імені голови «Просвіти» Пав ла Мовчана вручив під бурхливі оплески по чесні грамоти криворіжцям, які по-справжньому пропагують у нашому місті українську мову. Це директор КП «Швидкісний трамвай» Роман Терещенко, кондуктор трамваю Алла Камишан, краєзнавець Микола Бабенко, викладач Криворізького пед- університету Людмила Лісогор, директор загальноосвітньої школи № 72 Вікторія Ничипорук.
Не менш приємно було чути від голови Дніпропетровскої обласної організації «Просвіта» Сергія Довгаля оголошення про те, що до лав «Просвіти» прийнято одразу 15 справжніх патріотів Кривбасу і України. Серед них уже згадувані Роман Терещенко, Любов Баранова, Валерій Карч, доцент Криворізького педуніверситету Ганна Віняр.
- Домовилися, що другу частину творчої зустрічі з назвою «Поет в Кривбасі більше, ніж поет?» ми проведемо за побажанням директора Р. Терещенка у трудовому колективі КП «Швидкісний трамвай», - говорить голова Криворізького міського об'єднання Всеукраїнського товариства «Про світа» імені Т. Шевченка Микола Крамаренко. - Переконаний, що і для трамвай-ників, і для просвітян вона буде не менш цікавою і змістовною.